25 січня виповнюється 395 років від дня народження Марусі Чурай, полтавської поетеси і співачки. Саме її авторськими творами традиційно вважають пісні "Віють вітри", "Ой не ходи, Грицю", "Грицю, Грицю, до роботи", "Сидить голуб на березі", "Засвіт встали козаченьки".
Марусі присвячено чимало літературних творів (балада Левка Боровиковського "Чарівниця", драма Михайла Старицького "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці", драматична поема Любов Забашти "Дівчина з легенди", драма Володимира Самійленка "Маруся Чураївна", повість Ольги Кобилянської "В неділю рано зілля копала, а найвідомішим з них став історичний роман у віршах "Маруся Чурай" Ліни Костенко.
Образ Марусі неоднозначний. Вона стала символом української пісні, зірочкою української культури і мистецтва, взірцем справжнього патріотизму, коли серце за Батьківщиною болить і біль свій виливає в виразних піснях, про що і пише Ліна Костенко у своєму романі:
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.
Коли в похід виходила батава,—
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!
Comments